Алкоголізм – хронічне психічне прогредієнтне захворювання адиктивного кола, що виявляється такими основними симптомами: болючим потягом до алкоголю, систематичним зловживанням алкоголем із психічною та фізичною від нього залежністю [1].
Останнім часом проблема алкоголізму набуває все більшої актуальності у зв’язку з епідеміологічною та соціальною небезпекою даної патології. У практичному відношенні важливим є вивчення токсичної дії етанолу на окремі системи організму, що може забезпечити розробку ефективних методів профілактики та лікування [2]. Клінічні прояви ефекту етанолу визначаються рядом різних факторів: фізичними та хімічними характеристиками самої речовини, її дозою, характером мішеней, а також здатністю пошкоджених структур до відновлення. Алкогольна інтоксикація призводить до нерівномірного пошкодження органів та систем організму. При цьому в одних пацієнтів може розвинутись алкогольна кардіоміопатія без клінічних проявів енцефалопатії, а в інших можливі периферична нейропатія, дисфункція печінки та інші ушкодження. Етанол потоком крові транспортується по всіх частинах тіла, тому його дія спрямована на більшість тканин та систем організму [3, 4] (табл.).
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вживання алкоголю асоційовано з ризиком розвитку більш ніж 200 захворювань, серед яких слід виділити зміни параметрів крові та системи згортання [5].
I. Параметри крові при алкоголізмі
Еритроцити
У осіб, які зловживають алкоголем, зафіксовано помітні зміни у їхній гематологічній системі [6]. При хронічній дії етанолу спостерігається структурно-функціональна дезорганізація еритроцитів, які зазнають як прямої токсичної дії алкоголю, так і окиснення їх ліпідного мембранного компонента [7-10]. При тривалому надходженні етанолу підвищується плинність мембран еритроцитів, зменшується співвідношення ненасичені/насичені жирні кислоти, збільшується вміст холестерину.
Макроцитоз еритроцитів
Макроцитоз-це стан крові, при якому середній корпускулярний об’єм еритроцитів (MCV) збільшується до приблизно 110 фЛ (стегнової кістки) з нормою 80-100 фль [11]. Причини макроцитозу можуть слугувати неалбластичними та мегалобластичними процесами. Дія алкоголю вважається насамперед нестерогалабластичним процесом. З тривалим зловживанням алкоголем у 80% чоловіків та 46% жінок, мегалобластичний макроцитоз еритроцитів з MCV становить понад 100 фль [12-14], що обумовлено дефіцитом фолієвої кислоти та вітаміну В12 (мегабробної анемії). Однак наявність збільшених еритроцитів може вказувати на інші захворювання, які не пов’язані з алкоголізмом, включаючи різні типи анемії, хронічні захворювання печінки та дисфункцію щитовидної залози. Щоб встановити остаточний діагноз, лікар повинен вивчити клітини крові під мікроскопом, щоб визначити структурні особливості, характерні для кожного розладу. Таким чином, збільшені еритроцити у пацієнтів з н е-но н-макроцитозом, як правило, однакові і круглі, на відміну від макроеволоцитів та гіперсезегментованих нейтрофілів, характерних для мегалобластичної анемії. Нормалізація MCV зазвичай відбувається через 2-4 місяці після припинення вживання алкоголю, оскільки тривалість життя еритроцитів в середньому становить 120 днів [15]. Таким чином, макроцитоз є одним з найбільш характерних та ранніх ознак хронічного зловживання алкоголем, що дозволяє цьому показувати маркерам алкоголізму.
Анемія з алкоголізмом
1. Мегалобластична анемія
Попередники клітин крові продовжують їх вироблення, потребують фолієвої кислоти та інших вітамінів групи B. з дефіцитом фолієвої кислоти попередники клітин не можуть нормально поділитися, тому великі незрілі нефункціональні клітини (мегалобласти) накопичуються в кістковому мозку та в кров. Основна причина мегалобластичної анемії – це дієта, погана фолієва кислота через погане харчування. Крім того, сам алкоголь може прискорити розвиток дефіциту фолієвої кислоти, змінюючи його всмоктування з їжі.
2. Сідеробластична анемія
Одним із компонентів еритроцитів є гемоглобін, який містить залізо і служить транспортом кисню. Однак іноді залізо неправильно вбудовано в молекулу гемоглобіну і перетворюється у форму для зберігання, що називається феритином, який накопичується в попередниках еритроцитів і утворює гранули, що оточують ядра ядра. Це клітини, що містять ферритин, що називаються кільцевими сидробластами. Вони не можуть додатково дозріти до функціональних еритроцитів, що призводить до зменшення кількості еритроцитів та розвитку анемії. Такі циркулюючі еритроцити, що містять гранули феритину, називаються Паппенгейм Тельцем. Наявність цих клітин у крові служить показником анемії сидробласту, що дає лікареві лікареві призначити обстеження кісткового мозку для підтвердження діагнозу. Сідеробластальна анемія характерна для алкоголіків. Близько 1 /3Такі пацієнти мають сидеробласти в кістковому мозку. Під час утримання від алкоголю сидеробласти зазвичай зникають з кісткового мозку протягом 5-10 днів.
3. Гемолітична анемія
Гемоліз може бути основною причиною анемії. З алкоголізмом спостерігається кілька видів гемолітичної анемії. Одне з цих порушень характеризується наявністю безформних еритроцитів – дентоцитів та шизоцитів. Інше порушення характеризується зменшенням вмісту фосфатів у крові (гіпофосфатемія). Діагностувати гемолітичну анемію в алкоголіках непросто, оскільки на це впливає низка станів: патологічні рівні фолієвої кислоти, кровотечі або підвищена селезінка.
Слід зазначити, що анемія не стосується найяскравіших проявів алкоголізму, однак гіпоксія, спричинена анемією причини важкого перебігу інфекційних захворювань.
Вплив алкоголю на лейкоцити
Ще в 2 0-х роках минулого століття клініцисти відзначили зв’язок між зловживанням алкоголем та розвитком інфекцій. Ці спостереження підтверджують, що етанол впливає на нормальні продукти та/або лейкоцити, що формують захист від мікроорганізмів та інших чужорідних речовин. Оскільки алкоголіки найчастіше розвиваються бактеріальними інфекціями, численні дослідження були зосереджені на вивченні впливу алкоголю на нейтрофіли, які є основним зв’язком від бактеріальної інвазії.
Нейтрофіли
З бактеріальною інфекцією організм реагує зі збільшенням кількості лейкоцитів (особливо нейтрофілів). Цей стан називається лейкоцитозом. З бактеріальною інфекцією у людей, які страждають на алкоголізм, кількість нейтрофілів, навпаки, зменшується (нейтропенія). Спостережувана нейтропенія може бути пов’язана з порушенням вироблення нейтрофілів у кістковому мозку. Алкоголь впливає на здатність нейтрофілів досягти місця зараження або запалення, оскільки в цьому випадку нейтрофіли дотримуються стінок кровоносних судин. В експериментах з культури клітин при використанні нейлонових волокон нейтрофілів не дотримувався волокон у зразках крові під час інкубації з алкоголем. Цей ефект був більш вираженим, ніж доза алкоголю була вищою. Аналогічна дія була показана нейтрофілами, отриманими з добровольців на стадії сп’яніння. Функція нейтрофілів, включаючи їх здатність до агрегування, регулюється гормональними сполуками, що називаються лейкотринами. Порушення функціонування нейтрофілів спостерігалось у алкоголіків, що може бути зумовлено зменшенням виробництва лейкотрієнів або неможливістю нейтрофілів реагувати на лейкотрієни.
Моноцити та макрофаги
Система моноцитар-макрофаг, як нейтрофіли, є важливою лінією захисту від інфекцій. Пацієнти, які зловживають алкоголем, порівняно зі здоровими людьми, менш стійкі до інфекцій, які зазвичай руйнуються моноцитами та макрофагами, які викликають туберкульоз та різні форми пневмонії. Функція моноцитів повертається до норми протягом 1 тижня після виведення.
З алкоголізмом, як правило, немає зменшення кількості лімфоцитів та еозинофілії.
Ii. Вплив алкоголю на систему згортання крові
Алкоголь має прямий токсичний вплив на тромбоцити та систему згортання.
Тромбоцити
У 1974 р. M Haut та D. Cowan були одними з перших, хто повідомив про вплив алкоголю на активність тромбоцитів [17]. Вони показали, що етанол, доданий до тромбоцитів людини in vitro або in vivo (перорально, внутрішньовенно) помітно знижує агрегацію тромбоцитів у відповідь на додавання тромбіну, колагену та АДФ (аденозин-5`-дифосфат). Подальші епідеміологічні та клінічні дослідження підтвердили ці результати та показали, що зловживання алкоголем призводить до зниження агрегації тромбоцитів та сприяє помірній тромбоцитопенії [18, 19]. Mikhailidis та ін при дослідженні крові, отриманої від алкоголіків, вивчали вплив етанолу на агрегацію тромбоцитів [20]. На початковому рівні тромбоцити у відповідь на стимуляцію АДФ і колагену виявляли гіпокоагуляційний ефект, проте на 3-4 день абстиненції кількість тромбоцитів починає зростати, досягаючи максимуму, що перевищує норму (реактивний тромбоцитоз) на 10-14-й день. У зв’язку з цим дуже важливим є те, що після 2-3 тижнів абстиненції підвищується ризик тромбоемболічних ускладнень, оскільки тромбоцити набувають властивостей гіперагрегації. Це збільшення активності тромбоцитів може призвести до раптової смерті через припинення вживання алкоголю [21]. У численних дослідженнях доведено вплив етанолу на агрегацію тромбоцитів людини та її інгібуючу дію, проте точний механізм цього процесу досі залишається незрозумілим.
Чинники коагуляції
У кількох дослідженнях показано вплив алкоголю на фактори коагуляції. У дослідженні MONICA вивчали дію алкоголю на концентрацію фібриногену у плазмі у 4940 здорових добровольців [22]. Виявлено U-подібну залежність між споживанням алкоголю та концентрацією фібриногену. Залежність була значно нижчою у чоловіків до 45 років і не мала молодих жінок. У всіх вікових групах (чоловіки та жінки), які не вживали алкоголь, відзначено нормальні рівні фібриногену, тоді як у суб’єктів, які споживали 40-59 г етанолу щодня, зафіксовано низькі рівні фібриногену.
В іншому дослідженні вони вивчали зв’язок між впливом алкоголю та рівнями фібриногену, фактором VII та фактором фон Віллебранда в плазмі крові [23]. У цьому дослідженні взяли участь 1456 чоловіків та 1767 жінок, які під час опитування вказували на середню кількість вживаного алкоголю. Рівень фібриногену та фактора фон Віллебранда знижувались у чоловіків і жінок, які вказали, що вони використовували 7 стандартних доз (SD), або сторонній напій (одна стандартна доза = 10 г етанолу) на тиждень. Концентрація фактора VII була найнижчою у суб’єктів, які вживали найбільшу кількість алкоголю. Тип алкогольного напою не впливав на концентрацію факторів обох статей.
Фібринолітична система
Р. Рідкер та ін. [24] оцінив вплив етанолу на концентрацію ендогенного активатора тканини плазміногену (Т-Па) у 631 здорового чоловіка у віці від 40 до 84 років. Дослідження було рандомізованим подвійним сліпою плацебо-контрольованою. Дані про споживання алкоголю були отримані за допомогою опитування. Результати показали позитивний зв’язок між дозою алкоголю та концентрацією ендогенної Т-Па. Найвищий рівень T-PA був виявлений серед щоденних споживачів алкоголю (від 2 або більше SD на день). Найнижчий рівень T-PA виявляється у рідкісних або ніколи не алкогольних суб’єктів.
Інгібітор активатора-1 плазміноген-1 (PAI-1) є ефективним інгібітором T-PA, який перетворює плазміноген у його активну форму плазмін і тим самим впливає на фібриноліз. Епідеміологічні дослідження показали, що споживання алкоголю пов’язане із підвищеним рівнем PA I-1, що призводить до зниження фібринолізу [25, 26].
Слід зазначити, що система гемостазу має сильний цирковий характер, а саме: збільшення агрегації тромбоцитів та зменшення фібринолітичної активності вранці. Ця зміна цирку може пояснити високу частоту інфаркту міокарда та ішемічного інсульту вранці [27, 28]. Деякі дослідження показали, що надмірне споживання алкоголю в вечір призводить до інгібування фібринолізу. Це може прискорити тромботичну коронарну подію, і навпаки, помірне споживання алкоголю вранці збільшує фібринолітичну активність, коли існує більший ризик утворення згустків та розвитку інфаркту міокарда [29, 30].
Висновки
Алкоголь впливає на гематологічні показники та систему гемостазу людини. Серед пацієнтів, які зловживають алкоголем, спостерігається анемія, нейтропенія, зменшення кількості тромбоцитів та порушення їх агрегації, зниження рівня фібриногену, фактора VII, фактора фон Віллебранда та збільшення інгібітора активатора плазміногену.
Своєчасне виявлення цих змін дозволить лікарям клініків зупинити або повернути поранених органів, спричинених алкоголем на первинних етапах алкоголізму.
Список літератури знаходиться в редакційному офісі.
Газета Medica “Здоровий Охок 21 СТОРІЧЧІ” № 6 (451), Береза 2019 R