Велика історія українського пива. ХАРКОВ: Медалісти, суперечки через фірмові пляшки та трьом

Спостерігач Вабеля Сергій Півоваров продовжує говорити про історію пивоваріння в Україні. Перша частина була присвячена великим фабрикам, елітним ресторанам та династіями пивоварів Kyiv, другим першим промисловцям та яскравими рекламними кампаніями пива в Львіві. У третій частині читайте про те, як готувати пиво в Харкова: від пива піонерів у 17 столітті до успішних пивних бізнесменів, які отримали міжнародні нагороди на початку 20 століття. Оскільки пивоварня Харкова часто змінювала орендарів та власників, а пивоварі сварилися через фірмові пляшки. І про те, як німецькі пивовари дав назву одному з сучасних областей Харкова.

Перший почав готувати пиво в Харкові іммігранти з правої Банку України. Вони приїхали на ці землі під час визвольної війни 1648-1657 рр. Під командуванням Богдана Хмельнікського.

У документах кінця XVII століття згадуються 30-річний охоронці життя Томаса Хрущова. Він не тільки володів пивом, але затьмарив чотирьох інших, так що вони економічно витрачали ячменю з зерносховища, що належить державі.

У другій половині 18 століття представники майже всіх класів та титулів-філістінів, пенсіонерських військових, купців, вищого духовенства і навіть генерал-губернатора Василя Черков займаються пивною риболовлею в Харков.

У 1806 році нащадок Харкова Слободського козаки Якоб Іскра заснував пивоварню і став одним із лідерів цієї галузі. На піку успіху його компанія виробляла 5 710 відрів пива на рік. У той же час, сам власник працював на заводі майстер.

Заварка Іскри постачала Харкова та оточення чудовим пивом, гідність майже вище, ніж Кочубівський від Дикун. Його пиво було густим, солодким і з грою.



<p>Заварка Іскри постачала Харкова та оточення чудовим пивом, гідність майже вище, ніж Кочубівський від Дикун. Його пиво було густим, солодким і з грою.</p>
<p>“Ширина =” 360 “висота =” 392 ” /></p>
<p>З мемуарів громадянина Харкова Федора Рейнхарда.</p>
<p>Пивоварня, млин та маєток Якова спершу спочатку йдуть до сина Прокофії, а потім до онуків – Степана та Івана. Вулиця, на якій було розташоване підприємство, почало називатися Крісрінською.</p>
<p>До цього часу на заводі було три котли та 12 чанів, працювало від 12 до 15 осіб. Тут варили «Кабацьке» та «Баварське» пиво, а також «Півпива на кшталт аглицького», в якому було вдвічі більше води та мінімальний вміст алкоголю. Коштувало таке пиво 1 карбованець 10 копійок за пляшку.</p>
<p>У середині 1840-х сім’я Іскри розорилася, і пивзавод переходив від одного орендаря до іншого, поки в 1896 його не викупив австрієць Іван (Йоган) Кміт.</p>
<p>Однією з особливостей харківського пивоварного бізнесу було те, що той самий завод часто здавався в оренду або переходив від одного власника до іншого. Той самий завод Якова Іскри змінив близько десяти власників та орендарів. З початку XVII до початку XX століття в Харкові було 92 власники та орендарі пивзаводів, а в губернії — 177.</p>
<p>Схожа історія і пивзавод Миколи Каритина. Його заснували в 1850-х роках, потім понад шістдесят років сім’я Каритина періодично здавала завод в оренду, продавала і викуповувала назад. Деякі орендарі, наприклад купець Іван Безшкурков, розміщували на пивних етикетках заводу свої імена.</p>
<p>Одним із успішних пивних бізнесменів Харкова у другій половині XIX століття був Іван Ігнатищев. На його заводі на вулиці Катеринославській (нинішній Полтавський шлях) працювало понад сто людей. Крім цього, він орендував ще й пивзавод, побудований 1840 року в передмісті Харкова — Малій Данилівці.</p>
<p><img decoding=

На Старомосковській вулиці знаходився пивзавод родини Ольховських, заснований у 1865 році. А пивзавод Івана Гришенка у харківському передмісті Українці був відомий тим, що вирощував хміль на власній плантації, тоді як інші власники заводів змушені були купувати цю необхідну сировину.

У міському Миколаївському парку, що на Сумському шосе, закінчена пристроєм головна алея, що йде прямо від воріт парку. Днями закінчено пристроєм павільйон для продажу вод, пива, чаю тощо, зроблений із залізного каркасу та покритий полотняним тентом. Павільйон здається в оренду, і ще цього літа публіка матиме в ньому все необхідне для вгамування спраги, а також і дещо їстівне.



<p>У міському Миколаївському парку, що на Сумському шосе, закінчена пристроєм головна алея, що йде прямо від воріт парку. Днями закінчено пристроєм павільйон для продажу вод, пива, чаю тощо, зроблений із залізного каркасу та покритий полотняним тентом. Павільйон здається в оренду, і ще цього літа публіка матиме в ньому все необхідне для вгамування спраги, а також і дещо їстівне.</p>
<p>“Ширина =” 360 “висота =” 392 ” /></p>
<p>Примітка на газеті Харкова Південна територія, 10 липня 1909 року.</p>
<p>Продукція пивоварів Харкова була продана в найкращих магазинах та ресторанах міста. Наприклад, у 188 0-х роках на вулиці Рімарскай в центрі Харкова був відомий пивний магазин Оспа Доренського. Було найкращим пивом пивоварних рослин Харкова, а також з Москви та Петербурга, і навіть з-за кордону. Серед закусок до пива був свіжий риб’ячий промінь, варений рак, солоне сушіння, гострий сир, сушені боби. Кухоль пива в магазині Доренського коштував 5 копеків.</p>
<p>У другій половині 19 століття майже всі великі фабрики прагнули виготовити пиво у фірмових пляшках із тисненою гравюром: вони написали ім’я або ініціали власника, ім’я та розташування заводу, а також перераховані нагороди. Часто такі пляшки були дорожчими, ніж саме пиво, і не кожен виробник міг їх дозволити.</p>
<p>У 1869 році місцеві пивовари сперечалися на сторінках провінційних окулярів Харкова. Іван Кнапп звинуватив конкурента Іван Кміт, власник колишньої пивоварні Sparks, що він купує фірмові пляшки Knappa і виливає в них своє пиво. Скориставшись тим, що їх ініціали збігаються, Кміт “перемагає хорошу назву пивного кнопоту”. На це Кміт відповів, що якби Кнапп знав пиво, тоді, навпаки, він би подякував Кміті за те, що «наливши пиво відмінної якості» у свої пляшки.</p>
<p> <img decoding=

В історії пивоваріння Харкова це не було без німецьких промисловців. У 1872 році Бавар Франц Герхеймер заснував пивоварню в селі Григоровка поблизу Харкова. Тут було джерело м’якої та збалансованої композиції води.

Фабрика представила німецьку технологію для виробництва пива, а найкращі фахівці з Баварії були причиною якості. До кінця 19 століття завод став найбільшою в провінції, а в 1909 р. Він приносить прибуток у 583 164 рублів. Поселення навколо заводу та поблизу залізничного вокзалу почали називатися новою Баварією. Сьогодні це Новобаварський район Харкова.

Прочитайте також:

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *